Бузок торкається балкону,
Зове усіх хто поруч йде.
Він став подібний на ікону,
Чи на кохання молоде.
Бузок запрошує у гості,
Балкон відкритий для гостей.
Він над бузком, як на помості,
Цвіте у відблиску очей.
Бузковий запах, цвіт бузковий,
П’янить людей, неначе дим,
Свічки дарують дух пилковий,
Запах біжить у слід за ним.
Проміння зранку грає в цвіті,
Пахучий спогад з далини.
І грає листям теплий вітер,
У ніжних квітах тишини.
Балкон сп’янів, затих на хвилю,
Вдивляється в бузковий цвіт.
Запах розноситься на милю
І так уже багато літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862596
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Віталій Назарук