У холодну зимову порУ
Ти гадала чим серце зігріти
І затіяла дивну цю гру
Що би спогад вернув тобі літо.
Чай з вином клонить очі на сон
А тобі любо – мило глядіти
На посивілих шибах вікон
Так розкішно мальовані квіти.
За вікном хурделило й мело
Білим снігом стелилося рясно
А тобі було світло й тепло
А тобі було літечко ясне.
Чай пахучий парує – димить
Ти пянкі аромати вдихаєш
Загорнулась в намріяну мить
І тихенько уже засипаєш.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862512
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський