Голуб на підвіконні.
День дзиґарями дзвонить.
Сонна вода в криниці –
Росам в траві не спиться…
Чом промочила ноги,
Біла печаль дороги?
Чом, проломивши простір,
Більш не влітає в гості,
Пил золотої днини?
Спокій – до павутиння.
Краплю води час просить.
Три… дві… Одна… і досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862503
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Стяг