***
Цей одвічний мотив – дежа вю.
Де й коли я подібне міг чути?
Звуки губляться вдалині,
Накладаючі срібнії пута
На мій сум у досвітній імлі.
Чи то в небі, журливо до болю,
Закликають мене журавлі
До сумир’я й водночас до волі?
Як царно летять ці птахи.
Як стенають плечима надії.
Так бринить мені листя вільхи
І тремтливі гілки – твої вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862491
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Сергій Зубець