Ввімкнув я вчора телевізор,
А там Вітренчиха трендить –
Старенька шкапа комунізму…
Мов танк, «у наступ йде й гатить…»
Давно не бачив цю потвору,
Іще би стільки не хотів,
Не виліковне шобло хворе…
Та хтось збирає цей актив.
По скайпу Шуфрич – мовний ворог
Якусь дурню з гарячки плів…
Гарчав, як пес, на всіх прозоро
Пан Червоненко, мов здурів.
Проти закону політолог
Волошин пельку дер свою…
І я дивився на це з болем
Тривожив душу й він мою.
Навіщо вліз я в цю клоаку
Й дививсь на цих сепаратюг,
Що москалеві лижуть ср..ку
А нас ненавидять й на слух.
Не буде тут спокою в краю
До цього часу, до тих пір
Докіль ненависній тій зграї
Хтось представлятиме ефір.
Вони до нині за Москвою
Ллють сльози вперто трутизни,
Хоч кожний день з передової
Везуть убитих із війни.
Замовкніть, гади, на хвилину!
Закрийте писка, мудаки!
Як так не любите Вкраїну…
В Росії – рай. Вперед братки.
Вам краще тут мутити воду,
Бо тут ви – вільні все ж таки,
Лапшу навішавши народу
Тут животієте й чарки…
А треба всіх вас без розбору
До цюпи гнати без жалю…
Стару Вітренчиху-потвору
В дарунок вислати Кремлю.
Тоді засяє правда в краю
Вже без омани і гидот…
Й розправить плечі мій народ,
Розквітне все і стане раєм.
13.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862423
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.01.2020
автор: Василь Дальнич