Плаче Зима,каплями доща,
від неї в Грудні,сила відійшла.
Навіть,де гори,де висота,
снігу білого,поки,що нема.
Чого так сталося,гадають всі-
люди,тварини і птахи лісові.
Навіть дерева,поодинокі розцвіли,
побачивши й відчувши,слабкість Зими.
Калюжі на дорозі і це,в середині Зими-
не можемо ніяк,сприйняти ми.
Там,десь далеко,закладено у голові-
морози,сніг,льоди такій потрібно,буть Зимі.
Ялинка,що засумувала,під дощем,
бо несіяє радісно,мигаючим вогнем.
І діти,що лижі і санчата готували,
за білою Зимою, геть засумували.
А прийде Зима- не вірю,що не прийде,
діди й батьки,нам говорять,це.
Прийде Зима і снігом замете усе,
бо Зиму вовки,не з'їдять-вам говорили про,таке,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862337
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: Бабич