Взимку, у Господа просимо тепла,
а літом прохолоди.
На усі часи запасені прохання,
від наших криків дозвільних,
йде вже шум в його вухах,
кричить Планета Земля
у Всесвіт.
Картина, скажімо так,
не для слабо - нервових.
Може у Всесвіті,
ми і не одні.
Так, хто ж вирішиться
до нас у гості прийти.
Як ми, у війнах один одному
ламаємо кістки,
бояться нашої первісності
ці гості.
Може, здалека і спостерігають
за нами, що б'ємося
як звіри.
Але, зважитися на зустріч
ми ще не дозріли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862308
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: Svitlana_Belyakova