— А ти, дідусенько, стрибай-но коником,
зморився коником — будь черв'ячком.
Візьми на плечі вже (я буду дзвоником)
і заспівай мені ще перед сном.
— Моє ти сонечко, руденька зіронько,
усе, що хочеться... зроблю, збагну.
Я обійму тебе всім серцем, дитятко,
в серпанок ніжності сам покладу.
Ці почуття такі... ні з чим не сплутати.
Від тої радості іскриться дух.
Неначе сила є горами рухати,
створити райдужних на небі смуг.
Бабуся з усміхом: “Ой ви ж, два неслухи,
такі однакові — старе й мале!”
А ми малюємо гігантські соняхи,
смішного Олафа і крем-брюле.
Коли ж увечері всі справи зроблені,
казки прочитані, співати час,
прикрию лагідно тебе долонями...
Хай день сьогоднішній не згасне в нас!
Таня СВІТЛА
01.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862282
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 23.01.2020
автор: Таня Світла