Лишив розхристану й босу
(Навмисне чи може збіг).
Вплітав вітрисько у коси
З доріг перехресних сніг.
Сконати б отак від болю,
Від зради і пустоти.
Зламалися стержні волі
Несила уже іти.
Десь шлях до себе згубила,
Порвала зв’язку дроти.
Зневіра – це як могила,
Навколо лише хрести.
Згубитися б між світами
Малюнком холодних криг,
Забутими вже стежками
Аби з головою сніг.
Замерзла і непотрібна,
Без віри, без боротьби
Упала сніжинка срібна
У лоно зими-журби.
Л.Г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862126
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Олеся Лісова