Привіт мій світ, ти знов мені не милий,
У круглої землі кругом глухі кути.
У мене кожен день все менше сили,
Яка хоч якось змушувала йти.
Ти знаєш, я не втримав радість,
Вона прудка і вислизає з рук.
Найбільше, чесно, я боюся старість,
І що забуде мене мій останній друг.
Найбільше, чесно, я боюся ранок,
Який самотнім запахом просяк.
Спитають: "Що ти хочеш наостанок?",
Скажу: "Її торкнутися лиця".
Дивись мій світ, уже сіріє вечір,
В кімнаті більше суму й темноти.
Ти знаєш, в круглої землі доречі,
Кругом глухі, невидимі кути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862059
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: sichpoet