Вишивала я сорочку душу всю вкладала,
Із рідненької стежини творчість починала,
Хрестик чітко так лягав, кожна тут хвилина,
Так створилась у рядках дорога родина
Потім ласку і любов в вишивку вкладала
І картина від тепла миттю оживала,
Ось хатину дорогу я намалювала
Де в криниченьку верба стиха заглядала
Тут матусенька з відром йде вже по водицю
Відобразила її милу білолицю
І картина усе більш ніжно забриніла,
А сорочка дорога в серці защеміла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик