ЭРИХ МАРИЯ РЕМАРК. ЛЮБОВЬ — ЭТО КОГДА ХОЧЕШЬ С КЕМ-ТО СОСТАРИТЬСЯ...
Кто ничего не ждет, никогда не будет разочарован. Вот хорошее правило жизни. Тогда все что придет потом покажется вам приятной неожиданностью.
Никаких объяснений. Они слишком отдают пошлостью. Любовь не терпит объяснений. Ей нужны поступки.
Нигде ничто не ждёт человека, всегда надо самому приносить с собой всё.
-Тебя когда-нибудь бросал человек, которого ты любила?
— Да. — Она взглянула на него. — Один из двух всегда бросает другого. Весь вопрос в том, кто кого опередит.
Скорее всего теряешь то, что держишь в руках; когда оставляешь сам — потери не ощущаешь.
Дай женщине пожить несколько дней такой жизнью, какую ты ей предложить не можешь, и наверняка потеряешь её. Она попытается обрести эту жизнь вновь, но уже с кем-нибудь другим, способным обеспечивать её всегда…
Если мы перестанем делать глупости — значит, мы состарились.
=
Он знал — есть более прекрасные лица, более умные и чистые, но он знал также, что нет на земле другого лица, которое обладало бы над ним такой властью. И разве не он сам наделил его этой властью?
Женщин следует либо боготворить, либо оставлять.
Любовь — это когда хочешь с кем-то состариться.
Как много придумано слов для простого, дикого, жестокого влечения двух человеческих тел друг к другу.
Определённость никогда не причиняет боли. Боль причиняет лишь всякое «до» и «после».
Человек не подозревает, как много он способен забыть. Это и великое благо, и страшное зло.
Разум дан человеку, чтобы он понял: жить одним разумом нельзя. Люди живут чувствами, а для чувств безразлично, кто прав.
Художник Ляшко Екатерина Владимировна.jpg
Дневник Лариса Воронина
Перевела на украинский язык 20.01.20 6.28
ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК. ЛЮБОВ — ЦЕ КОЛИ ХОЧЕШ З КИМОСЬ ПОСТАРІТИ...
Хто нічого не чекає, ніколи не буде розчарований. Ось хороше правило життя. Тоді все, що прийде потім здасться вам приємною несподіванкою.
Жодних пояснень. Вони занадто віддають вульгарністю. Любов не терпить пояснень. Їй потрібні вчинки.
Ніде ніщо не чекає людину, завжди треба самому приносити з собою все.
-Тебе коли-небудь кидав чоловік, якого ти любила?
— Так. — Вона глянула на нього. — Один з двох завжди кидає іншого. Все питання в тому, хто кого випередить.
Швидше за все втрачаєш те, що тримаєш в руках; коли залишаєш сам — втрати не відчуваєш.
Дай жінці пожити кілька днів таким життям, яке ти їй запропонувати не можеш, і напевно втратиш її. Вона спробує знайти це життя знову, але вже з ким-небудь іншим, здатним забезпечувати її завжди...
Якщо ми перестанемо робити дурниці — значить, ми постаріли.
=
Він знав — є більш прекрасні обличчя, більш розумні і чисті, але він знав також, що немає на землі іншої людини, яка володіла б над ним такою владою. І хіба не він сам наділив її цією владою?
Жінок слід або обожнювати, або залишати.
Любов — це коли хочеш з кимось постаріти.
Як багато слів придумано для простого, дикого, жорстокого потягу двох людських тіл один до одного.
Визначеність ніколи не завдає болю. Біль завдає лише всяке «до» і «після».
Людина не підозрює, як багато вона здатна забути. Це і велике благо, і страшне зло.
Розум дан людині, щоб вона зрозуміла: жити одним розумом не можна. Люди живуть почуттями, а для почуттів байдуже, хто правий.
Художник Ляшко Катерина Владимировна.јрд
Щоденник Лариса Вороніна
Переклала на українську мову 20.01.20 6.28
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861941
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2020
автор: Тома