Коли вже й руки опускати знову вам не сила,
Жорсоткий соціум, що давить і ламає крила,
Несправедливий світ, кидає знов під ноги,
Та знаю, сильний духом йде шукать інші дороги,
Коли знесилені черпаємо натхнення далі жити,
Радіючи малому - намагаємося, хочемо творити
Переживаючи всі труднощі з собою наодинці -
Знищимо книгу їх що відриваєм по одній сторінці
І замовкає рій думок, що кров п'ють із нашої віри
І мріями, що десь блукали даємо життя надії
Бо щастя є у всьому головне не опускати руки
Й не битися в конвульсіях спонтанної розпуки,
Якщо щось не вдається пробувати знову й знову
Бо вихід є завжди і щоб не впало вам на голову
Завжди холодний розум ви усі повинні мати
У різних ситуаціях потрібно спокій зберігати
Тоді лиш думка прийде правильна до вас -
Ви зможете все вирішити й спланувати час
Для того - щоб творити, рухатись вперед і жити
Потрібно адекватно мислити і знати що робити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861917
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2020
автор: Ірина Комендант