В моїх очах – історії мазки:
Щось ізмінилося, а щось – забуто.
Там наші українські атрибути
І подвиги, що мали козаки.
Свята мережкою деінде збереглись,
Є й ті, що згублені давно вже безнадійно.
Фільтрує мозок дати і події,
Й лечу туди я, де жили колись
Прапраотці, що землю шанувать
Не на словах уміли, а на ділі:
І святкувати вміли, й працювать
Та так, що спини і лоби потіли.
Не буде українця без землі!
Так є й було! Так склалось історично.
За неї гинули і гинуть героїчно,
Й це добре знають ті, хто у Кремлі:
Не може без землі й країни буть!
Ця істина давно усім відома.
Народ як нація жить має тільки вдома,
Якщо не хоче пожинать ганьбу!
17.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861899
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2020
автор: Ганна Верес