Хто чув хоч один раз море,
Його не забуде гул –
То море, бач, так говорить,
Бо має таку жагу.
Шумить воно і шумує,
Об скали щосили б’є,
А сонце йому дарує
Проміння ясне своє.
Ось море його гойдає,
Колише, немов дитя,
І чайка над ним ридає,
Мов просить про каяття.
Розгойдане шумовиння
Віночком між скал впаде,
«Ти, чайко, ні в чім не винна», –
Чийсь голос звідтіль гуде.
Хвилюються хвилі в морі,
Піймати спішать крило –
Над синім морським простором
Три сонечка розцвіло.
10.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861796
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Ганна Верес