Україно, ти та земля,
Де краса живе поряд з гореньком,
Скільки ж вилетіло звідціля
В довгі пошуки щастя-доленьки!
Наш Дніпро крізь віки тече,
До неволеньки не звикаючи,
Боронила ти правду й честь,
Із рук рала не випускаючи.
Чарувала красою світ,
Пшеницями і вишиванками.
Діток твій незбагненний квіт
Із Марічками і Іванками.
Скільки ж сліз, Україно, ти
На шляху на своєму вилила,
Щоби воленьку вберегти,
З топорами вставала й вилами!
Тобі рівних ніде нема!
Наділив тебе Бог щедротами.
Чом же знову ти, мов німа,
Загубилася між турботами
Про насущний на кожен день,
Про брудне перемир’я з Рашею?
Знай, до прірви воно веде,
Вона ж кров’ю уп’ється нашою!
16.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861795
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Ганна Верес