Я зростав на Поліссі, в забутому Богом селі,
де співав соловейко, по осені пахло грибами,
там верба до сих пір пам'ятає долоні малі
і їй гірко і слізно неначе засмученій мамі.
І коли назавжди покидав я похилений дім
і квітучий наш сад, що бабуся і дід насаджали,
я сказав: "Прощавайте!" - сердита шипшина мені
руку ранила гострим отруєним жалом.
І з тих пір в моїх жилах тече та отруєна кров,
і все сниться далеке село, над водою вербина,
і маленьким хлопчиною я повертаюся знов
в зачарований сад, де росте та колюча шипшина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861746
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Колосок Олександр