Стоїть серед двору, як сиза голубка
І очі вдивляються в даль
Душа і серденько, наповнені смутком
Розносять матусі печаль
І погляд, ох, погляд та скільки в нім сили
Вся зоркість направлена в даль
Ріднесенькі очі, їм вже не спочити
Прорізують нічку-вуаль
Вже хтось із прохожих несміло так скаже:
"Нікого нема в далині",
А сиза голубка крилечком покаже,
Що йдуть вже дитятка її
Рідненькі до болю, ні з ким не зрівняти
Лиш тільки пізнає вона,-
Це мама-матуся, це ненечка-мати
Її відчуває душа
І ось дочекалась, серденько тріпоче
Та щастю немає вже меж
В обіймах подовше побуть вона хоче
Відчути взаємності теж
І рідній матусі, нічого не треба
Почути, побачить і все,
Відчуть, що здорові та мирнеє небо
І серденько вмить оживе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861703
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик