Кожен свій несе хрест,
З ним – не день, а роки,
Хтось – один, ніби перст,
І навколо – вовки.
Той – родині не рад,
Бо не має часу,
З усіма – панібрат,
Загубивсь його сум.
Інший плаче від ран,
Що нажив за життя,
Коли поряд – тиран
Й все для нього – сміття.
Хтось дорогою йде,
Де надійні мости,
Де є сонячний день,
Де є сила цвісти.
Та куди б ти не йшов,
Веде стежка туди…
Скільки ж стер підошов,
Поки мудрість збудив!
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861681
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2020
автор: Ганна Верес