Лиш зранена душа добро здатна творить,
І це не теорема – аксіома,
Бо ж розуміє: доля нам – згори,
І жити тут – не означає вдома.
Така душа уміє співчувать,
Бо знає біль від колючок тернових,
Тож знайде у собі оті слова,
З яких надія проростає знову.
Така душа не дбає про добро:
Маєтки, золото, алмази, а чи срібло –
У інших вимірах живе вона давно,
Тому вона й духовністю не бідна.
Тож багатіймо нею кожен день,
Турбуймося про душі наші грішні,
І інша доля нам тоді гряде,
Бо не бува в житті снігів торішніх.
11.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861570
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2020
автор: Ганна Верес