З неба роса упала,
ледь не на смерть забилася
та й закульгала.
Ридма-ридаючи, покотилася по траві,
причитаючи:
“Кому тепер каліка потрібна,
ніхто бідолашній руки не подасть!”
Квіти слова ті почули,
взяли росу до себе,
змилостивились – приголубили,
підсадили на трон золотий –
стала роса королевою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861566
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2020
автор: Сергій Зубець