[youtube]https://youtu.be/w0WHRm8ItHY[/youtube]
Поч. 16 сек.
Як іду я на світанку в поле,
На плечі тримаю гостру косу.
В полі мене зустрічають ромашки.
Ці квіти білі найбільше люблю.
А квіти розкинулись як зорі.
Дзвенить в росянистих травах коса.
Ромашки оминає мимоволі,
Скосити не підіймається рука.
Ромашки, наче ясні зорі, квіти,
Розкинула в полі природи рука.
Завжди люблю біля них відпочити,
Коли притупиться в мене коса.
Та одну ромашку зірвати маю,
Бо спитати в неї щось бажаю.
І по лепестку буду зривати,
Та чи любить дівчина гадати.
Ромашки білі, милі квіти мої,
Посію вас біля старої хати.
Любуватись буду вами навесні
Коли будете ви розквітати...
Ще трохи і сонечко засяє,
Сніг талою водою побіжить.
І проб"ється із землі ромашка
Та наступить весни чарівна мить.
Час швидко біжить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861546
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2020
автор: dashavsky