Сльози душі та стигмати, стигмати…,
Кіборгів фото, мурахи по тілу.
Янгол тримає Матусю зомлілу –
Як не хотілося Їх відпускати.
Сива, як птаха, зчорніла сорочка,
Наче на неї накинули тонну,
Дивляться діти її з-під бетону –
Всім подивилася в очі Синочкам:
«Як я без вас, заберіть мене, діти.
Я вам на небі слізьми вмию рани…»
Плачуть вітри, наче справжні органи –
Смутку несила йому вже втаїти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861540
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.01.2020
автор: Шостацька Людмила