Осідлати б життя
і прожить до пуття,
щоб звершити людський заповіт:
свій будинок звести,
в ньому сина зростить,
і щоб сад за будинком розквіт...
Щоб будинок світивсь,
щоби сином гордивсь,
і щоб серцем лишавсь молодим,
щоби дух не підвів,
коли чуб посивів,
а в саду визрівали плоди...
Не приборкав життя,
а роки все летять...
Рано в серце закралась зима,
бо у домі не так,
та і син не козак,
та і саду давно вже нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2020
автор: меланья