Виплакала долю гіркими сльозами,
У кожній краплинці все, що поміж нами.
Виливала душу терпкими словами:
Чом ідеш, коханий, іншими стежками?
Чи ж я не любила, чи не шанувала?
Коли був далеко, з путі виглядала.
Не спала ночами, молилася Богу,
Щоб, як небезпека, посилав підмогу.
На світанку в росах рушник полоскала,
До серця, що билось, руки прикладала.
Розпирали груди стиснуті ридання:
Світе мій, любове, щастя сподівання.
15.01.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861432
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2020
автор: Валентина Ланевич