На дикім-дикім узбережжі Брахмапутри,
Десь там, де нас вже не знайдЕ ніхто
Ми врешті знімемо умовностей отруту,
Мов старомодне драпове пальто.
Я квітку лотосу вплету в твое волосся,
Напну гамак поміж гнучких ліан,
Фальшивим тенором зайдуться в двоголоссі
Старий папуга й сивий павіан.
А ти дражнитимеш мене, надувши губи
Та вдавано насупивши чоло,
Мов давнє божество, що з храмового куба,
Ступивши в джунглі, близько підійшло.
А потім підійдеш, притиснешся всім тілом
І пальці на потилиці сплетеш …
П'янким стрічанням вуст – жагучим та… Несмілим…
Липкі чекання пути розітнеш.
Ввірветься в п'яний мозок дикий ритм тамтамів,
Шалений тан нагих спітнілих тіл
Наповнить пульсуванням стіни давніх храмів,
Життя та смерті скреслить вододіл.
Ми будемо удвох щасливі там, далеко,
Де нас ніхто й ніколи не знайде,
Куди не долетять і ластівки, й лелеки,
Там, де крайсвіт, де сонце молоде…
На дикім-дикім узбережжі Брахмапутри…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2020
автор: Котигорошко