із неба сипле сніг, великий та лапатий
немов у висі хтось стриже з овець руно
сидять людські думки у головах по хатах
і тисячі очей кидають на вікно...
а за вікном комусь турботи допікають
а хтось свою любов чи щастя зустрічав
біжать людські думки - їм ні кінця, ні краю
і скапує життям вселенська ніч-свіча...
спішать людські думки, неначе звірі в пущі
ховаються між зір, а потім знов - до хат
замислених людей, в яких усе минуще
як цей лапатий сніг, руно із хмар-ягнят...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2020
автор: Ulcus