Що ж ти, зимонько, тай натворила
Всі рекорди вже, мабуть, побила!
Все гуляєш в осіннім жупані
Одягни кожушок, прошу, пані!
Потруси з кожушка білим снігом,
Щоб луна обізвалася сміхом,
Хай радіють дорослі й малеча,
Що ти сірість прогнала старечу!
Школярі так канікули ждали -
Лижі й санки вже пилом припали!
Ти розвіяла їх сподівання,
Бо яке ж по грязюці гуляння!
І тварини з такої нагоди
Заблудились у примхах погоди!
Повисовували носики з хати -
Стали дружно весну в гості звати.
Он, Яринка, мале дошкільнятко,
Умостила на санках курчатко...
Кмітливо йому розповідає,
Що без снігу зима не буває…
Де ж ти, зимонько, так загулялась,
Чи до осені - весни помчалась?
Хоч порадуй нас хуртовиною,
Стели білою скатертиною…
Прошу, вкрий землю снігом пухнастим
Дай можливість спокійно поспати,
Як під снігом вона відпочине –
Нагодує всю нашу родину.
В.Ф . - 14.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861260
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 14.01.2020
автор: Веселенька Дачниця