Останній крок - це зовсім не кінець,
останній крок - це зародок на перший,
коли ще є можливість у сердець
дізнатись правду хто й по чому бреше.
І то, повір, не темний сатана,
збиває знов наснагу з пантелику.
Це просто душу, що пішла до дна,
рятує янгол наболілим криком.
Це просто день, що вечора дійшов,
до ран гарячих прикладає ліки,
аби змогти зібрати завтра знов
усі вітри докупи й дужі ріки.
Щоб за дверима, що ведуть убік
від чорних ям і вигуслих туманів,
стояти рівно вчився чоловік,
а не топтавсь на місці окаянно.
Тому останній крок - це перший згук,
що все гаразд і все насправді добре.
Життя надію суне знов до рук
і колоски розвеснені до торби.
31.10.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861250
Рубрика: Нарис
дата надходження 14.01.2020
автор: Леся Геник