Був сумний вже святий вечір в сорок шостім році.
Було чути по Вкраїні плач на кожнім кроці.
Вже минуло стільки років - тяжко рахувати.
Знов заплакана малеча жде до хати тата.
Знову матір лиє сльози, за стіл виглядає.
Молиться, що її сина куля не здолає.
Виглядає жінка мужа, а сестричка брата,
За Вкраїну нашу рідну мусять воювати.
Помолімося й ми нині за тих що в окопі,
Україну захищають у холоднім дзоті.
Хай пошлють їм Мати Божа з маленьким Ісусом
Життя довге, устелене біленьким обрусом.
Хай від них святі ангели кулі відвертають.
Хай вони до дому свого скоріше вертають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2020
автор: П’еро