Щось сталося з погодою-не то,
Зимою дощ,стукає мені у вікно.
Калюжі на дорозі,та у дворі,
з даху стікає,наче річка по трубі.
Задумались дорослі у розпачі,вся дітлашня,
що сталося з Зимою,вона,щось не така.
Де білий колір,морози і іній,де з дерев,
та головне питання-яка пора тепер?
Осінь чи Весна-тепер на дворі,
чому,ці двоє,між собою, щось не поділили.
Догралася біла,упевнена в собі Зима,
коли в минулий рік,морозами й снігом,так мела.
Сніги й морози,це її вояки,
можливо виснажилися й невсилах воювати.
Хоч Зиму,теж не дуже я люблю,
але все чередом,повинно йти-я так скажу.
Тож не запізнюйся Зима,не байдикуй,
морозами,льодами й снігом-землю розмалюй.
Хай буде,все і всюди,білим,біло-
як було в дідусів,батьків-щоб свято,в нас таке було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861200
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2020
автор: Бабич