Які ми залежні від змін у природі:
то сум обіймає,… то квітне душа…
Струною журба виграє при негоді,
то радість у променях на споришах…
Немов пролісок синій, рано весною,
розквітне кохання у чарах заграв…
А вітер, в гримасах, своєю рукою,
тихенько надію простеле між трав.
Квітучеє літо нам серце зігріє,
скупає в любистку прожиті роки…
При зорях вечірніх про щастя помрієм,
що має духмяні, медові смаки...
Прокинемось вранці із сивим туманом,
бо осінь в задумах вже сіє дощі...
Метелиця вальсом здивує неждано,...
Лише б не настала зима у душі.
Любов Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861197
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2020
автор: Любов Таборовець