Він кароокий чорнобровий,
Вона тендітна і струнка.
Він сильний, мужній, безтолковий,
Вона неписана краса.
І так Господь їм спутав крила,
Що зайві були вже слова.
Були і ночі кольорові,
Була і п’яна голова.
А час ішов, вони побрались.
Минули молоді літа.
Та діти вже повиростали,
Посіла в косах сивина.
Він товстий, сірий, кострубатий.
Вона пом'ята та бліда.
Ніхто із них не винуватий,
Сама зробилася біда.
Вони любов не зрозуміли,
Себе любили все життя.
Від того серцем постаріли,
Згубили щирі почуття.
Бо вища є любов до Бога
І хто шукав її знайшов.
Коли не буде мого твого,
Тоді буде свята любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861140
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2020
автор: Олег Крушельницький