Привіт, життя! Це я...
А ти таке прекрасне,
Хоч хтось не поміча,
А хтось - плаче від щастя.
Похмурі сірі дні
Лиш вчать тебе любити,
А біль від втрат чи злість -
Нікуди їх не діти...
Та і не треба ними
Заповнювати серце -
Аж так, щоб не лишилось
Для радості озерця:
Для сонячного дня,
Для ніжності кохання,
Для нового життя,
Пригод, умінь, зізнання.
Дякую долі за науку,
За кожен день і кожну ніч!
Цінити кожну мить я мушу -
Бо не повториться ця мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861082
Рубрика: Нарис
дата надходження 12.01.2020
автор: Альона Свиста