Знову закуріли дими, вогнище тисне. Виють пси.
У чорно-сірій золі пеньки, як обгорілі стовпи.
Горять школи, сади, вагони, склади, зникають ліси.
Гектари в занепаді, бездиханні посадки, степи.
Людина володар світла, тепла, що дає нам вогонь.
На жаль, він приносить не тільки затишок, радість, добро.
Нам величезні збитки несе халатність рук і долонь.
Скрізь гинуть люди, майно, тварини, рослини... Де розслід?
Вогонь часто називають добрим і злим, ненаситним.
Злочинці допускають появи лютого полум*я...
Зникають сліди у мареві згарищ, людей голоси.
Зло домовляється всяк... Страховий спрацьовує поліс.
Матеріальні надбання всі повинні ми зберегти.
Пожежа- це небезпечне явище мирської біди.
Злочинність- біль Вітчизни, а господар - символ доброти.
Сумнота хмура,коли запрацюють чесно всі Суди!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861073
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2020
автор: Маг Грінчук