Запала тиша. Залишили спокій
На відстані невидимого кроку.
А ти цим часом дивишся в вікно,
Де замість тебе падають на дно,
Клянуть останні миті днів життя.
Минає час, немає каяття.
А ти і досі дивишся в вікно,
Створив ілюзію, в якій усе одно.
Збирається непереможний пил
Іти на пошуки чужих могил.
Ти відчинив розгублене вікно,
Побачив світ, що був колись давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861055
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2020
автор: Юлія Рябенко