[i]"...але молімся зорям дальнім,
щоб нам дали́ на світі цім
життя величне і страждальне..."
[b](Богдан-Ігор Антонич)
[/b][/i]
…Ті, що у небі високім лишились навічно,
Ті, по котрим їх родини довічно голосять –
Браття і сестри - земляни – не раз вас прикличуть
В зоряні пущі отав в срібних місячних росах…
Як вам ведеться у тому високому небі
У хмарино́вих облаченнях тіл легковійних! –
Хто вам стелитиме ложе при першій потребі,
Хто проспіває вам тексти пісень мелодійних…
Мовою матері тихо на ймення прикличе,
Теплою ласкою шерхло діткнеться до скроні –
Лиш біля рідних осель птаха співно курличе,
Лиш небеса шлють на землю краплини солоні…
Знову розгадуєм бутності знаки ворожі –
Дивні старі письмена, що їх смисли двозначні…
Терпко в небеснім саду пахнуть зболені рожі,
А на землі лише вітер обачний завіює плачно…
Пухом земля розкриває долоні затерплі,
Наче дітей пригортає в розлогеє лоно…
Мир вашим душам, хай буде вам світло і тепло,
А пам’яті свічка над вами живе – не холоне!..
[color="#ff0000"][i]Трагічним подіям з нашим літаком в Ірані…і всім душам, що навіки лишилися у небі!
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861039
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.01.2020
автор: Сіроманка