І тільки слова, що в мовчанні твоєму,
Німують рядками над серцем і в ньому
Давно відмахнулись закінчити тему, —
Тему любові, що всім і одному
Неначе дитині готує пустушку;
Стискаєш долоні, а значить в молитві
Слова, що ковтаєш — виносиш за дужки,
І всі вони мертві, безплідні, убиті.
І блякле їх сяйво згинається німбом,
Згинається тільки тобі одному,
Небом – обійми якого відкриті
Де місяць холодний противиться сну.
11.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2020
автор: Володимир Каразуб