Коли мене пустив ти на поріг
Таку чужу, до болю незнайому,
Мені здалося – розпізнати зміг,
А відчуття – вернулася додому.
В очах твоїх ледь вгадувався трем,
Забула враз я остраху скемління,
Пташинно серце тріпотіло лем*,
Як розпускала по тобі коріння.
Я проростала – воля не моя
/Пантера плям не виведе довіку/,
Мов розуміла: ти – моя земля,
А я – зерно з комори Еврідіки.
*Лем – лише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860932
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2020
автор: Оксана Дністран