І до кого ж мені прихилитися?
Лиш до Бога благання ці шлю.
Так любила дзвеніти, світитися,
а тепер - глухомань я люблю.
І ховаюсь від заздрості чорної.
Молитвами рятуюсь завжди
і від посмішки немажорної,
від лукавства, і від біди.
І до кого ж мені прихилитися?
Лиш до Бога. Із ним - не сама.
Прикрашають вірш сонечка китиці.
Друга кращого в світі нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860792
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2020
автор: Валентина Голубівська