У перебігу останніх подій,
що ж, так сталося, мрій, не мрій,
плач, не плач, хоч скачи,
хоч на Бога кричи! Ти самотня...
І пустелю людей не зворушує цей
твій, ледь видимий, погляд скорботній.
І навіщо цей день? І навіщо ця ніч?
Ти - обпечена холодом, кинута річ
у полон ще гарячих його подушок.
І до відчаю - мить. І до іншого – крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860767
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.01.2020
автор: Саша Чорнобіла