Закарпаття рідне,наш зелений рай,
Сріберна земличка,Мароморошський край.
Небо підпирають,гори сніжані,
з них беруть початок,річки,всі гірські.
Смереки і буки,кедр й могучий дуб,
ліс як,велике море і вони в ньому пливуть.
Тягнуть до себе,звори й полонини,
які красою,до себе манять,що сили.
Край цей люблю-долини і села,
тільки ви у душі,тільки вас,мені треба.
Радість за рідний,мій край,бурлить на душі,
я за край свій розказую-хай знають,геть всі.
Це про тебе,мій краю співають у горах,
це про тебе говорять,на різних,тут мовах.
Ти мій краю могучий,діамант України,
на якому,огранкою-села й міста,твої майоріли.
Ось такий,ти могучий,ось така,ти земля,
тут я народився і тут живу я.
Краю мій краю-Закарпаття могуче,
я у тебе закоханий,та твої,гори і кручі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860679
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2020
автор: Бабич