Притаманно людині постійно в житті помилятись:
То піднятись по східцях нагору, то падати вниз.
Та не можуть усі, хоч для себе, у тому зізнатись,
Що насправді,він був не правий,але вчасно спинивсь.
І для цього чи вистачить розуму, сил та терпіння
Втамувати гординю і першим сказати: «Пробач»,
Всі помилки признати і жити за Божим велінням:
Не зломитись,не впасти,пройти крізь всі смуги невдач.
Чи засвоїть уроки, які піднесла в цей час доля,
Чи внесе корективи і визначить правильний шлях,
А чи буде й надалі ступати на граблі поволі,
Й пожинати бур’ян, що посіяв він сам у полях?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2020
автор: Ольга Калина