Ждали ми зимову казку,
а її нема й нема...
Просим небо: -Ну, будь - ласка,
зробить казку хай зима...
Небо нас либонь не чує,
казку нам не посила...
Я її ось намалюю,
на листку хай ожива...
Я папір взяла і фарби,
малювати почала...
Розмалюю її скарби,
хай вона лиш ожива...
Гарна в мене вийшла казка,
хоч вона усе ж німа...
Додала ще білу краску,
і сосульок додала...
Й снігура ось домалюю,
усміхнувся він мені...
І я вже й не зрозуміла,-
наяву це, а чи в сні...
Зимовий зроблю серпанок,-
це також додасть краси...
Йду з малюнком я не ганок:
- На,- кажу зимі,- неси...
Рознеси по всьому світу,
нехай сніг скрізь закружля...
Це додасть краси і квіту,
Снігом вкриється земля...
Оживуть кущі й дерева,
ще й пташина заспіва...
Тоді й я буду щаслива,
зима казку вишива...
Хоч і гарний мій малюнок,
в нім чогось не вистача...
Від зими я жду дарунок:
- Стань вже справжньою, зима!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860419
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: геометрія