Рукою, ніби зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: було!
А може, тінь то від мого кохання?
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання,
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860403
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: Ганна Верес