Дивлюся у вікно,ще снігу було вчора,
а вже, сьогодні у калюжах, вся дорога.
Грудень на дворі,вояк володарки Зими,
він має бути у морозах,по пояс повинні,буть сніги.
А тут калюжі,а тут в повітрі "плюс"-
цеж Осінь,тільки на вікнах,немає мух.
Бо горобці,під стріхов,бачу ожили,
а ще гуляють,по межі поважно,так коти.
Осінь показує,свою могучу силу,
вона здолала,біло-сніжну Зиму.
Дивлюсь у вікно і бачу дощову,там зливу,
і я у захваті,дивуючись,такому диву.
Нахлинули в душу,думки такі-
так Осінь може,чому це, не під силу і мені.
Осінь "зламала",всі настанови,
перемогла- хоч з боку Зими,закони.
Тож,що я нию,чого замкнувся у собі,
піддався всім,навіть зимній,цій порі.
Я посміхнуся і спину,виправлю свою,
та крок,за кроком у двох з долею,дорогою життя пійду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860355
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: Бабич