[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
Падає і кружляє сніг лапатий.
Багряніє вдалині небокрай.
Крижанить річку мороз невблаганний,
Створючи дивний на ній льодограй.
Казка ця хоч холодна, та чарівна.
Як наречені смереки стрункі,
Що від верхівки і самого низу,
Красуються в сніжно білій фаті.
В тиші вони спокійно дрімають,
Опустивши донизу важке гілля.
Від подиху вітру ним ледь хитають,
Що прилітає, час від часу, здаля.
Казка ця зимова така чарівна,
Наче рубінами встелена земля.
Іскриться самоцвітами на сонці,
Аж очі яскравим світлом осліпля.
Стою в лісі немов зачарований.
В полоні цієї Карпат краси.
Як же душа моя отут радіє,
Де навкруг мене прадавні ліси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860329
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2020
автор: dashavsky