Гусениця,плаче у саду-
чому бідна,так живу.
Листя їм,бо жити хочу,
я вижить,по інакшому не можу.
Птахи,звірі і весь світ,
ти змінися-кажуть їй.
Як змінитися й куди-
так жили,її батьки.
Всіх боїться і тікає,
як жить далі-ну, не знає.
Пів життя,вже прожила,
листя гризла у садах.
В один день,сталося диво,
таке ніжне і красиве.
Тут метелик в кольорах,
як картина і літає,наче птах.
Дивувалось,все живе-
звідки,ця краса буде?
Та не знали,хто,це є,
що гусениця ризикне.
Часом,щоб піднятись-треба впасти,
не боятись,міняти краски.
Тож,життя у всіх таке-
ризикуй і вірь,що так буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860275
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: Бабич