Упали стяги дня. Уздовж і вшир
Розплився вечір сірою габою.
Блідий найперший місячний пунктир
Торкнувсь несміло димного сувою.
На попелі заграви – сон-трава,
Земля весь день в обіймах у Морфея.
Зима — глухоніма, і див бігма,
Лиш в небі зір ріденьких галерея.
Спиняю погляд ні на чім й гублю,
І холодно-моро́зно без морозу.
Твоє запі́знене: «Тебе люблю»
Озвалося в мені осіннім блюзом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860252
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: Valentyna_S