Ні, не однаково мені

Ні,  не  однаково  мені

Ні,  не  однаково  мені:
Бо  в  моїй  хаті  зліі  люди
І  хай  же  світ  мене  осудить,
Що  не  однаково  мені...
Чужинець  топче  мою  землю,
А  я  люблю  її  до  щему,
До  болю  в  грудях  -  
В  рідних  людях,
Тож  не  однаково  мені...
Де  рідна  мова  -  кров  рікою,
І  смерть  болюча...  знов  до  бою
Йде  світ  юначий,
Тихо  плачу...
Бо  не  однаково  мені...
Мене  шматують...  одягають  
Важкі  кайдани  -  
Божі  рани...
Бо  не  однаково  мені...
І  інша  мить,  і  інший  подих  -
Хай  пшениці  земля  зародить,
Де  кров  рікою,  де  молитва,
Де  рай  та  пекло  -  вічна  битва,
Де  протидія  -  
Дике  зілля...
Бо  не  однаково  мені...
Ні,  не  однаково  мені,
Що  сотні  літ  живу  в  борні
За  чисте  слово,  рідну  мову,
За  пісню  мами  -  колискову,
За  шмат  землі,  де  народилась,
За  рідну  церкву,  де  хрестилась,
За  цвіт  калини,  журавля...
Це  ж,  враже,  земленька  моя!  
І  подих  вітру,  за  молитву...
Дай  Боже  витримати  битву,
Скінчи  наругу  -  
Вічну  тугу...
Бо  не  однаково  мені...

(С)  Леся  Утриско

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860242
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: Леся Утриско